Хто не зумів мене всім серцем зрозуміти, Мені, повірте, часом тих і жаль.. Бо я умію віддано любити, Навіть тоді, як смуток і печаль. Навіть тоді, як на шматочки рветься, Моя стражденна й зболена душа. Вона хорошим людям все ж сміється, Й сама від того, наче ожива. Як легко відштовхнути щире й справжнє, І як без нього важко в світі жить. Чим завинила людям світла правда? Напевно легше їм брехню любить.. 7
