І тануть на долоні - Дневник Le_mon4ik
Не падав сніг і не мело.
Не сипало й кружляло.
Давно вже поле не цвіло,
А під дощем стогнало.
Давно вже бабу снігову
В садочку не качали.
Давно хурделиці мене
На стежці не стрічали.
А лише дощики з шибок
Стікали по краплині.
А лише пугач, як грибок,
Гойдався на калині.
А лиш зимова самота
Сіріла у ярочку.
А лиш пронизлива сльота
Висіла на шнурочку.
І підмерзали явори,
І мох вкривав гілляку.
І вітер скиглив у дворі,
Кричав як з переляку.
Із димаря сочився дим
І повз він по оруні.
Хтось білим був, а хтось рудим,
Хтось в кожушку, хтось в гуні.
Зима, яка вже не була,
Але була зимою.
Вона давно в мені жила,
Давно жила зі мною.
Я її бачила в саду,
Я за гілки трималась.
Коли я бігла по льоду
То радісно сковзалась.
А нині зими вже не ті.
І ковзанок боюся.
І по дорозі, по сльоті
Молюся я, молюся.
І діти бабу снігову
Вже ліплять у смартфоні.
І падають мої сніги,
І тануть на долоні...
1
Не сипало й кружляло.
Давно вже поле не цвіло,
А під дощем стогнало.
Давно вже бабу снігову
В садочку не качали.
Давно хурделиці мене
На стежці не стрічали.
А лише дощики з шибок
Стікали по краплині.
А лише пугач, як грибок,
Гойдався на калині.
А лиш зимова самота
Сіріла у ярочку.
А лиш пронизлива сльота
Висіла на шнурочку.
І підмерзали явори,
І мох вкривав гілляку.
І вітер скиглив у дворі,
Кричав як з переляку.
Із димаря сочився дим
І повз він по оруні.
Хтось білим був, а хтось рудим,
Хтось в кожушку, хтось в гуні.
Зима, яка вже не була,
Але була зимою.
Вона давно в мені жила,
Давно жила зі мною.
Я її бачила в саду,
Я за гілки трималась.
Коли я бігла по льоду
То радісно сковзалась.
А нині зими вже не ті.
І ковзанок боюся.
І по дорозі, по сльоті
Молюся я, молюся.
І діти бабу снігову
Вже ліплять у смартфоні.
І падають мої сніги,
І тануть на долоні...
1
Автор: Le_mon4ik
30 Дек 2024 в 12:03