Він мріє про затишок дому. Про власний тепленький куточок. Та в світі байдужому й злому, Тремтить худорлявий клубочок… Людей так багато навколо, А душу гризе самота. Тремтить на вітрах тільце кволе, Його покриває сльота… Здається, що він помирає, Навколо лиш пустка терпка. Та раптом з пітьми виринає Чиясь ніжна й тепла рука... Здійснилось усе про що мріяв! Із тільця злітає сльота… До серця його пригортає Тепер уже рідна рука… Хоч кажуть, в найтяжчі години, Спасіння всьому – красота. Та світ цей врятує людина, Яка не пройшла повз кота… 6
