Говорив,яке у нас небо,які зорі..які пісні... - Дневник Le_mon4ik
12 грудня ми згадуємо людину, чия діяльність стала невід'ємною частиною історії українського кіно – Леоніда Бикова.
Його творчість була просякнута любов’ю до України, а його герої – живим відображенням справжніх людських цінностей: відданості, щирості та сміливості.
Народившись у селі Знаменське Донецької області, Леонід провів дитинство у робітничому середовищі, що навчило його цінувати простих людей.
Ще змалечку він виявляв неабиякий талант – ставив вистави, читав гумористичні історії Чехова, що збирали сміх і оплески навіть у строгого батька.
Але його дитяча мрія була пов’язана не зі сценою, а з небом – він прагнув стати льотчиком.
Війна зруйнувала його плани, але не зламала.
Попри численні спроби потрапити на фронт чи до льотного училища, доля все ж привела його до театру, а згодом – у кіно.
Його «Гамлет» на вступних іспитах викликав у комісії сміх, але пізніше він довів, що зможе стати унікальним голосом українського кіно.
Леонід Биков завжди підкреслював своє українське коріння.
Його герої співали українські пісні, дотримувалися національних традицій і показували любов до рідної землі.
Актор мав мрію – зняти фільм «У бій ідуть лише «старі» у кольорі, щоб показати всю красу українського пейзажу.
Та навіть у чорно-білому виконанні цей шедевр випромінює тепло і любов до Батьківщини.
«Мій батько хотів показати, яка красива наша Україна», – згадувала донька Мар’яна.
І це йому вдалося – кожен кадр фільму наповнений глибоким символізмом і гордістю за рідну землю.
Биков ніколи не кричав на своїх колег і акторів, вважаючи це проявом неповаги.
Він був людиною, яка вміла створювати довіру та теплоту в роботі, а також не боявся ставити на перше місце людяність.
Його рішення відмовитися від нагороди на фестивалі в Баку, аби підтримати Василя Шукшина, говорить про те, що для нього творчість була насамперед засобом розповісти правду, а не засобом здобути славу.
Творчість Бикова – це пам’ять про те, ким ми є як народ.
Його герої – це звичайні люди з великим серцем, які готові до самопожертви заради інших.
Його фільми – це нагадування про те, що навіть у найважчі часи залишається місце для людяності, гумору і любові до життя.
Цей актор і режисер уособлював дух України, який він так вірно ніс у своєму мистецтві.
І хоча життя Бикова обірвалося трагічно, його творчість досі надихає, зворушує і нагадує про важливість збереження власної культури та любові до рідної землі.
Изм. Le_mon4ik (в 20:01)
7
Його творчість була просякнута любов’ю до України, а його герої – живим відображенням справжніх людських цінностей: відданості, щирості та сміливості.
Народившись у селі Знаменське Донецької області, Леонід провів дитинство у робітничому середовищі, що навчило його цінувати простих людей.
Ще змалечку він виявляв неабиякий талант – ставив вистави, читав гумористичні історії Чехова, що збирали сміх і оплески навіть у строгого батька.
Але його дитяча мрія була пов’язана не зі сценою, а з небом – він прагнув стати льотчиком.
Війна зруйнувала його плани, але не зламала.
Попри численні спроби потрапити на фронт чи до льотного училища, доля все ж привела його до театру, а згодом – у кіно.
Його «Гамлет» на вступних іспитах викликав у комісії сміх, але пізніше він довів, що зможе стати унікальним голосом українського кіно.
Леонід Биков завжди підкреслював своє українське коріння.
Його герої співали українські пісні, дотримувалися національних традицій і показували любов до рідної землі.
Актор мав мрію – зняти фільм «У бій ідуть лише «старі» у кольорі, щоб показати всю красу українського пейзажу.
Та навіть у чорно-білому виконанні цей шедевр випромінює тепло і любов до Батьківщини.
«Мій батько хотів показати, яка красива наша Україна», – згадувала донька Мар’яна.
І це йому вдалося – кожен кадр фільму наповнений глибоким символізмом і гордістю за рідну землю.
Биков ніколи не кричав на своїх колег і акторів, вважаючи це проявом неповаги.
Він був людиною, яка вміла створювати довіру та теплоту в роботі, а також не боявся ставити на перше місце людяність.
Його рішення відмовитися від нагороди на фестивалі в Баку, аби підтримати Василя Шукшина, говорить про те, що для нього творчість була насамперед засобом розповісти правду, а не засобом здобути славу.
Творчість Бикова – це пам’ять про те, ким ми є як народ.
Його герої – це звичайні люди з великим серцем, які готові до самопожертви заради інших.
Його фільми – це нагадування про те, що навіть у найважчі часи залишається місце для людяності, гумору і любові до життя.
Цей актор і режисер уособлював дух України, який він так вірно ніс у своєму мистецтві.
І хоча життя Бикова обірвалося трагічно, його творчість досі надихає, зворушує і нагадує про важливість збереження власної культури та любові до рідної землі.
Изм. Le_mon4ik (в 20:01)
7
Автор: Le_mon4ik
в 14:17