Чого ревеш - Дневник Le_mon4ik
Чого ревеш? Тобі воно не личить.
Он, вії порозмазувала геть.
Ти відмовлялась вже від нього, мабуть, тричі.
Хіба не так? Суцільна коловерть.
Не маєш серця. Я давно те знала.
Одні льоди, завії та мороз.
Ти, просто, ще нікого не кохала.
Ти, ніби, потрапляєш під гіпноз.
А він -- хороший. Справді. Придивися.
Закоханий у тебе, як хлопчак.
Ти гонорова. Знаю. Не сердися.
Він з перцем теж. Хоч, іноді, дивак.
Носив пломбір. Все сипав сріблом квіти.
І, навіть, з вітром серенади завивав.
Замерзле серце пробував зігріти.
З калини джем окропом заливав.
Та не зумів... Бо ти не піддавалась.
Все гралась в королеву льодяну.
І він пішов. А ти отут зосталась.
Не рюмсай вже! А треба ти кому?
Біжи за ним. Припудри трохи носик.
З очей крижинки миттю прибери.
Скуштуй пломбір. Не будь, як впертий ослик.
Мене послухай. Більше не реви...
Так вчила Зиму я в грудневий вечір.
Вона у вікна хлипала дощем.
А срібний Грудень кутав мерзлі плечі.
І все чекав з намоклим горобцем...
2
Он, вії порозмазувала геть.
Ти відмовлялась вже від нього, мабуть, тричі.
Хіба не так? Суцільна коловерть.
Не маєш серця. Я давно те знала.
Одні льоди, завії та мороз.
Ти, просто, ще нікого не кохала.
Ти, ніби, потрапляєш під гіпноз.
А він -- хороший. Справді. Придивися.
Закоханий у тебе, як хлопчак.
Ти гонорова. Знаю. Не сердися.
Він з перцем теж. Хоч, іноді, дивак.
Носив пломбір. Все сипав сріблом квіти.
І, навіть, з вітром серенади завивав.
Замерзле серце пробував зігріти.
З калини джем окропом заливав.
Та не зумів... Бо ти не піддавалась.
Все гралась в королеву льодяну.
І він пішов. А ти отут зосталась.
Не рюмсай вже! А треба ти кому?
Біжи за ним. Припудри трохи носик.
З очей крижинки миттю прибери.
Скуштуй пломбір. Не будь, як впертий ослик.
Мене послухай. Більше не реви...
Так вчила Зиму я в грудневий вечір.
Вона у вікна хлипала дощем.
А срібний Грудень кутав мерзлі плечі.
І все чекав з намоклим горобцем...
2
Автор: Le_mon4ik
в 11:52