Зима на пороге - Дневник Le_mon4ik
Зустрілись дві сестри у лісі на дорозі,
Мінялися місцями, вже пора.
Одна — як золото, то була ніжна Осінь,
А друга — біла і сувора. То Зима.
Їх погляди схрестились. Не здавалась
Сестриця Осінь, бо ще листопад.
"Іди собі, чого так поспішаєш?
Не бачиш, як жовтіє листя й сад?
Чого прийшла? Тут я ще господиня!
Мої ще квіти мають пелюстки.
Ще не зів'яли айстри і жоржини...
Тобі не шкода їх?! Іди собі, іди!"
Зима змахнула гордо рукавами,
Посипався сріблясто-білий сніг.
"Я довго йшла дорогами, стежками,
Я бачила твій золотистий ліс.
Твоє багряне листя ще жовтіє,
Хоч голі клени, вишня у саду...
Ти добре працювала, моя мила,
Пишаюся тобою, визнаю.
Я лиш хотіла трішки налякати,
Лиш крапельку... А потім відступлю.
А ще хотіла сильно обійняти
Свою улюблену з сестер — багряно-золоту
🍁❄️
7
Мінялися місцями, вже пора.
Одна — як золото, то була ніжна Осінь,
А друга — біла і сувора. То Зима.
Їх погляди схрестились. Не здавалась
Сестриця Осінь, бо ще листопад.
"Іди собі, чого так поспішаєш?
Не бачиш, як жовтіє листя й сад?
Чого прийшла? Тут я ще господиня!
Мої ще квіти мають пелюстки.
Ще не зів'яли айстри і жоржини...
Тобі не шкода їх?! Іди собі, іди!"
Зима змахнула гордо рукавами,
Посипався сріблясто-білий сніг.
"Я довго йшла дорогами, стежками,
Я бачила твій золотистий ліс.
Твоє багряне листя ще жовтіє,
Хоч голі клени, вишня у саду...
Ти добре працювала, моя мила,
Пишаюся тобою, визнаю.
Я лиш хотіла трішки налякати,
Лиш крапельку... А потім відступлю.
А ще хотіла сильно обійняти
Свою улюблену з сестер — багряно-золоту
🍁❄️
7
Автор: Le_mon4ik
Вчера в 21:58