Ви бачили колись як плачуть гори, Як вітер тихо виє від журби, Як шторм реве коли нудьгує море, А небо чорне з горя та ганьби. Вода, каміння можуть відчувати, А я пустий ні болі, ні жалю. Немов життя повільний шлях до страти, А я лише прискоритись молю. Розбите серце не болить, не плаче. Нема надії у розірваній душі. Туман в очах іду немов незрячий, Серед людей та всі вони чужі... 9
