Я спитала у свого життя...
Я спитала у свого життя:
-- Ти чому таке різне буваєш?
То спокійне, як миле дитя,
То вируєш і міри не маєш!..
То пекуче, гірке, як полин,
То приємне, як вранішня кава.
То минаєш, як подих один,
То проходиш повільно, цікаво.
Ніжно так зігріваєш теплом
І даруєш мені компліменти.
То умить обертаєшся злом,
Посилаєш болючі моменти.
То несешся, як злий ураган,
І руйнуєш всі плани і мрії.
То пливеш, наче сивий туман
І вселяєш у серце надію.
І промовило тихо воно:
-- Скільки можна про це говорити,
Якби я монотонним було,
То би скучно було тобі жити!
6
-- Ти чому таке різне буваєш?
То спокійне, як миле дитя,
То вируєш і міри не маєш!..
То пекуче, гірке, як полин,
То приємне, як вранішня кава.
То минаєш, як подих один,
То проходиш повільно, цікаво.
Ніжно так зігріваєш теплом
І даруєш мені компліменти.
То умить обертаєшся злом,
Посилаєш болючі моменти.
То несешся, як злий ураган,
І руйнуєш всі плани і мрії.
То пливеш, наче сивий туман
І вселяєш у серце надію.
І промовило тихо воно:
-- Скільки можна про це говорити,
Якби я монотонним було,
То би скучно було тобі жити!
6
Автор: -Клеопатра-
23 Авг 2024 в 22:23