Мені давно вже не болять чужі слова, І погляди чужі вже не лякають. Давно вже відболіла голова, Тепер своє життя я проживаю. Мені давно вже осуд ні по чім, На нього не звертаю вже увагу. Не йду з порадами ніколи в чужий дім, Хай кожен сам собі дає вже раду. Мені давно не дивно вже, на жаль. З чиїхось вчинків, вже я не дивуюсь. Така тепер життєва є печаль, Що хоч й кричиш, та все ж тебе не чують. Мені не дивно, певно, вже роки Беруть своє, і я живу простіше. Ніхто крім мене не пройде мої шляхи Й ніхто не зрозуміє мою тишу. Изм. Le_mon4ik (4 Авг 2024 в 11:53) 4
