не мой..... но красивый - Дневник Kastet
Можливо я холодною здаюся,
Можливо і черствою, й без душі.
Коли всі інші плачуть, я сміюся
Хоча, насправді гірко і мені.
Буваю я байдужою до всього…
До сонця, неба і всього свого життя…
Буваю я частенько трішки злою…
Злою на себе й за свої справжні
почуття.
Мене вважають сильною, твердою…
Вбачають феміністку у мені…
«Дівчинка з характером…з залізною
рукою» —
Насправді ще дитина у душі.
Ти думаєш, що ти ніщо для мене…
Що наплювати і на тебе…як на всіх…
Гадаєш я й не згадую про тебе…
Насправді ж ти - мій солодкий гріх…
Я не показую цього тобі й нікому…
Й сама собі я в цьому ледве зізнаюсь.
Легше віддатися комусь зовсім чужому…
Тобі ж відкритися до смерті я боюсь.
Боюся що ти просто розсмієшся…
Що не повіриш у мої слова…
Що ти підеш і вже не повернешся.
Тож краще першою розвернусь й піду я.
Я знаю, що не раз ще пожалію,
Що повернутись я захочу назавжди.
Та бути щирою з тобою я не вмію,
І за цю слабкість ти мене прости…
Изм. Kastet (13 Авг 2014 в 13:00)
56
Можливо і черствою, й без душі.
Коли всі інші плачуть, я сміюся
Хоча, насправді гірко і мені.
Буваю я байдужою до всього…
До сонця, неба і всього свого життя…
Буваю я частенько трішки злою…
Злою на себе й за свої справжні
почуття.
Мене вважають сильною, твердою…
Вбачають феміністку у мені…
«Дівчинка з характером…з залізною
рукою» —
Насправді ще дитина у душі.
Ти думаєш, що ти ніщо для мене…
Що наплювати і на тебе…як на всіх…
Гадаєш я й не згадую про тебе…
Насправді ж ти - мій солодкий гріх…
Я не показую цього тобі й нікому…
Й сама собі я в цьому ледве зізнаюсь.
Легше віддатися комусь зовсім чужому…
Тобі ж відкритися до смерті я боюсь.
Боюся що ти просто розсмієшся…
Що не повіриш у мої слова…
Що ти підеш і вже не повернешся.
Тож краще першою розвернусь й піду я.
Я знаю, що не раз ще пожалію,
Що повернутись я захочу назавжди.
Та бути щирою з тобою я не вмію,
І за цю слабкість ти мене прости…
Изм. Kastet (13 Авг 2014 в 13:00)
56
Автор: Kastet
13 Авг 2014 в 12:59