Життя... - Дневник Колючка28
Дивлюсь я у вікно,
як гасне небо...
Уривки снів
і спогади в думках..
Стирає грань між
майбуттям й минулим.
Розгубленість
з'являється в очах.
Шалений смуток знов на підвіконні...
Всі чую кроки,
що зникають у пітьмі.
Вже тануть зорі,
в місячному сяйві.
Тривожна тиша знов з'являється в душі.
Галактик сплячих
спогади торкнуться.
Але реальність
гірка, як полин...
Пригнічує найбільше-
невідомість.
Безмовних
не спинити нам годин...
Чекання нас руйнує безумовно.
Збираємо по крихті ми життя.
Готуємо яскраві пензлі долі.
Ми мріємо про краще майбуття...
Але питань багато
ще у сьогоденні.
Ледь жевріє
надія через страх...
І стогін...
Вижити повинні..
І віра, у нескорених
серцях.
5
як гасне небо...
Уривки снів
і спогади в думках..
Стирає грань між
майбуттям й минулим.
Розгубленість
з'являється в очах.
Шалений смуток знов на підвіконні...
Всі чую кроки,
що зникають у пітьмі.
Вже тануть зорі,
в місячному сяйві.
Тривожна тиша знов з'являється в душі.
Галактик сплячих
спогади торкнуться.
Але реальність
гірка, як полин...
Пригнічує найбільше-
невідомість.
Безмовних
не спинити нам годин...
Чекання нас руйнує безумовно.
Збираємо по крихті ми життя.
Готуємо яскраві пензлі долі.
Ми мріємо про краще майбуття...
Але питань багато
ще у сьогоденні.
Ледь жевріє
надія через страх...
І стогін...
Вижити повинні..
І віра, у нескорених
серцях.
5
Автор: Колючка28
28 Июля 2023 в 09:23