Я слухаю завжди лиш власне серце... - Дневник ЦукеркА__РафаеллкА

Я слухаю завжди лиш власне серце,
І під диктовку чиюсь не живу.
Любові є в душі моїй озерце,
Але не всіх я нею пригощу.
Ціную над усе людську підтримку,
Не гроші, не багатства - все мине.
Людей, які враз проженуть хмаринку,
Що на моєму небосхилові зійде.
Ціную вірних друзів, що зі мною,
Коли мені погано на душі.
Коли я не одна зійдусь журбою,
Є ті, що допоможуть у біді.
Людська фальшивість, іноді, дратує,
А особливо тих, що носять маску.
Як сумно - плачу, весело - жартую,
Хоч і доросла, та ще вірю в казку.
Як є натхнення, вірші я складаю,
Пишу про те, що серце надиктує.
Я зла в житті нікому не бажаю,
Прошу лиш добре - хай Господь почує.
Буває, іноді, що сил нема, здаюся,
І знов собі нагадую - я сильна.
І, як би не спіткнулась, піднімуся,
Бо цього вже життя мене навчило.
Будую власну думку крізь кордони,
Життя будую і будую щастя.
В майбутнє йду, долаю перешкоди,
І точно знаю - все мені удасться!