прошедшему году - Дневник Le_mon4ik
Року, що минає
Ну що, будем прощатися?
Обіцяємо не плакать, не тужити.
Ти встиг добряче познущатися,
Але й навчив нас просто жити.
Навчив нас цінувати те, що маєш,
Чого, на жаль, не розуміли досі.
Хоча неідеальний ти, та знаєш,
Ми щиро дякуєм тобі за досвід.
Ми вдячні за людей, що були поруч,
Коли наш світ під нуль зносили.
Усі дива ми робимо власноруч,
Та значно легше розділити сили.
За тих, хто віддалився, також вдячні,
Хоч часом важко і боляче збагнути.
Без них спочатку навіть було лячно,
Але змогли змиритись і забути.
Ми вдячні за підтримку всього світу,
За цей неймовірний дух єднання.
За наш народ із особливим світлом,
Що шлях освітлює у темряві блукання.
Ми дякуєм тобі за віру повсякчас,
Навіть у центрі руйнівного шторму.
За янголів, що ходять серед нас,
Не крила носять, а військову форму.
Промайнув, наче потік бурхливий,
А в голові: живі і Слава Богу.
Як сходить сонце після зливи,
Так зійде наша спільна Перемога!
7
Ну що, будем прощатися?
Обіцяємо не плакать, не тужити.
Ти встиг добряче познущатися,
Але й навчив нас просто жити.
Навчив нас цінувати те, що маєш,
Чого, на жаль, не розуміли досі.
Хоча неідеальний ти, та знаєш,
Ми щиро дякуєм тобі за досвід.
Ми вдячні за людей, що були поруч,
Коли наш світ під нуль зносили.
Усі дива ми робимо власноруч,
Та значно легше розділити сили.
За тих, хто віддалився, також вдячні,
Хоч часом важко і боляче збагнути.
Без них спочатку навіть було лячно,
Але змогли змиритись і забути.
Ми вдячні за підтримку всього світу,
За цей неймовірний дух єднання.
За наш народ із особливим світлом,
Що шлях освітлює у темряві блукання.
Ми дякуєм тобі за віру повсякчас,
Навіть у центрі руйнівного шторму.
За янголів, що ходять серед нас,
Не крила носять, а військову форму.
Промайнув, наче потік бурхливий,
А в голові: живі і Слава Богу.
Як сходить сонце після зливи,
Так зійде наша спільна Перемога!
7
Автор: Le_mon4ik
19 Янв 2023 в 16:59