Не ображай мене, я теж жива людина! Навіщо кажеш ці брудні слова?! Якщо я - не кохана , не єдина, Навіщо обіймав і цілував? Не ображай мене, хіба ж я заслужила?! Та ще й при дітях... Совість трохи май! Ти думаєш, без тебе не прожила б? Не цілься в серце! Крила не ламай! Не ображай мене, й без цього вистачає... Відпила горя в долі я сповна! Ніяк мене мій досвід не навчає, Та я така, напевно, не одна. Не ображай мене, бо ж так про щастя мрію! До тебе з щирою душею я! Клянусь! Не відбирай у мене віру та надію Бути коханою й потрібною комусь!
