Я просто людина - Дневник Vyshneva
Я просто людина, не менше, не більше...
У мене є серце ,що в грудях тремтить...
Я просто людина, така ,як всі інші...
У мене є власні "люблю" і "болить"...
У мене є мрії ,думки, хвилювання...
Буваю весела, а часом- сумна...
Місцями мене огортають вагання,
А іноді в серці буяє весна...
У мене є гріх, каяття і провина...
У мене є радість ,надія і сміх...
На те я ,напевно, звичайна людина...
На світі цім сотні подібних таких...
Я просто живу :прокидаюся зранку,
Роблю те ,що маю робити щодня...
Тримаю роками встановлену планку,
Життєва є певна структура своя...
У мене є друзі,знайомі ,родина,
Минуле, майбутнє , сьогоднішній день...
На те я в цім світі -звичайна людина,
Не більше ,не менше -людина лишень...
Таких як і я в цьому світі багато...
І в кожного в серці є власне життя!
І планка ,яку вони мають тримати,
Є сміх ,сподівання, любов ,каяття...
І люди-світи ходять поряд зі мною...
Їх сотні ,мільйони звичайних людей...
І кожен з них буде завжди лиш собою...
Із морем несхожих думок та ідей...
І двох однакових людей неможливо
Ніколи нікому в цім світі знайти...
Звичайна людина ,напевно, це диво...
Це диво -усі ми ,це диво- це ти!
Ти той ,кому Бог вклав серденько у груди
Не просто людина -незвіданий світ!
Не завжди солодким життя твоє буде,
Але ти людина -ясний дивоцвіт!
Неси це ім'я в своїм серці крізь терни,
Як скарб ,як надію, як гордість свою!
В тобі Бог життя посадив, наче зерня,
Тож ,прошу, зрости з нього квітку свою!
Нехай проросте крізь каміння до неба,
Її полюбити всім серцем зумій!
Ми люди звичайні,нам більше не треба...
Незвідані душі в подобі людській...
© Огнєва Інелла
17
У мене є серце ,що в грудях тремтить...
Я просто людина, така ,як всі інші...
У мене є власні "люблю" і "болить"...
У мене є мрії ,думки, хвилювання...
Буваю весела, а часом- сумна...
Місцями мене огортають вагання,
А іноді в серці буяє весна...
У мене є гріх, каяття і провина...
У мене є радість ,надія і сміх...
На те я ,напевно, звичайна людина...
На світі цім сотні подібних таких...
Я просто живу :прокидаюся зранку,
Роблю те ,що маю робити щодня...
Тримаю роками встановлену планку,
Життєва є певна структура своя...
У мене є друзі,знайомі ,родина,
Минуле, майбутнє , сьогоднішній день...
На те я в цім світі -звичайна людина,
Не більше ,не менше -людина лишень...
Таких як і я в цьому світі багато...
І в кожного в серці є власне життя!
І планка ,яку вони мають тримати,
Є сміх ,сподівання, любов ,каяття...
І люди-світи ходять поряд зі мною...
Їх сотні ,мільйони звичайних людей...
І кожен з них буде завжди лиш собою...
Із морем несхожих думок та ідей...
І двох однакових людей неможливо
Ніколи нікому в цім світі знайти...
Звичайна людина ,напевно, це диво...
Це диво -усі ми ,це диво- це ти!
Ти той ,кому Бог вклав серденько у груди
Не просто людина -незвіданий світ!
Не завжди солодким життя твоє буде,
Але ти людина -ясний дивоцвіт!
Неси це ім'я в своїм серці крізь терни,
Як скарб ,як надію, як гордість свою!
В тобі Бог життя посадив, наче зерня,
Тож ,прошу, зрости з нього квітку свою!
Нехай проросте крізь каміння до неба,
Її полюбити всім серцем зумій!
Ми люди звичайні,нам більше не треба...
Незвідані душі в подобі людській...
© Огнєва Інелла
17
Автор: Vyshneva
2 Дек 2020 в 22:27