Вічність

ПРИТЧА ПРО ТИХ, ХТО ПІШОВ У ЗАХМАРНУ ДАЛЕЧІНЬ.
Коли людина йде на Небеса, Бог, щоб вона не нудьгувала, дарує їй віконце, в яке видно її рідних і друзів.
На віконці стоїть в горщику квітка, а до гілочки прив'язаний дзвіночок:
• коли хтось згадує людину - дзвенить дзвіночок,
• коли говорить про неї гарні слова - світить сонце,
• коли за нею плачуть - йде дощ.
І квіточка росте, радує небожителя.
У перші дні, часто дзвенить дзвіночок, чутні добрі слова, люди плачуть, шкодуючи про її відхід.
Але з часом дзвін все рідше, сонце не заглядає у вікно, мало дощів і квіточка пропадає...
У кожного має бути любляче серце, яке згадає, скаже ніжні слова, попросить, щоб душа не петляла в темряві.
Нехай всім, хто пішов у захмарну далечінь буде спокійно.
Нехай дзвенить дзвіночок...
Нехай цвіте квітка.


110
Автор:
5 Марта 2020 в 05:09
Знакомства и общение 2022