Молитва - Дневник _-Джавелінка-_
Якось недільного теплого дня
Ангел присів на хмаринці
І раптом побачив, як жінка одна,
Молилась тихенько в хатинці.
І Бога тоді він несміло спитав
Чому на Землі стільки горя,
Чому на молитви Він просто мовчав,
Невже це Його така воля...
За руку Господь тоді ангела взяв
І з неба спустились обоє...
А дзвін біля храму людей закликав
І Служба почалась поволі.
Священник з кадилом стоїть у руках,
На хорах псалми заспівали,
Молитви читають у своїх книжках,
Людей тут зібралось чимало...
Та знітився ангел і подив в очах,
До Бога він знову озвався, -
- Чому я не чую...Де їхні слова?-
У відчаї, наче, злякався...
І Господь відкрив йому людські серця,
Думки їхні дав прочитати...
Скотилася в ангела в храмі сльоза, -
- Коли ж вони будуть тебе прославляти?
Он той чоловік, що на хорах стоїть,
Автівку чомусь ремонтує,
А жіночка та...у куточку сидить,
На завтра вже плани будує...
- Тому, милий ангеле, плаче Земля
І горе довкола між ними панує,
Бо їхня молитва крилата й палка,
Та Я її просто, напевно, не чую.
Давай підводись, розправляй два крила,
До неба вже час повертатись,
Та раптом ангелик сказав, - Зачекай,
Я чую, як хтось щиро плаче.
І майже при дверях, навколішки тихо
Молилось маленьке за маму дитя,
Бо горе спіткало, навідалось лихо -
Матусю забрала під ранок швидка.
І дівчинку ангел обняв ніжно - ніжно,
Сльозинки гарячі усі позбирав, -
- Молитва почута твоя, доню, слізна,-
На вушко тихенько він їй прошептав.
107
Ангел присів на хмаринці
І раптом побачив, як жінка одна,
Молилась тихенько в хатинці.
І Бога тоді він несміло спитав
Чому на Землі стільки горя,
Чому на молитви Він просто мовчав,
Невже це Його така воля...
За руку Господь тоді ангела взяв
І з неба спустились обоє...
А дзвін біля храму людей закликав
І Служба почалась поволі.
Священник з кадилом стоїть у руках,
На хорах псалми заспівали,
Молитви читають у своїх книжках,
Людей тут зібралось чимало...
Та знітився ангел і подив в очах,
До Бога він знову озвався, -
- Чому я не чую...Де їхні слова?-
У відчаї, наче, злякався...
І Господь відкрив йому людські серця,
Думки їхні дав прочитати...
Скотилася в ангела в храмі сльоза, -
- Коли ж вони будуть тебе прославляти?
Он той чоловік, що на хорах стоїть,
Автівку чомусь ремонтує,
А жіночка та...у куточку сидить,
На завтра вже плани будує...
- Тому, милий ангеле, плаче Земля
І горе довкола між ними панує,
Бо їхня молитва крилата й палка,
Та Я її просто, напевно, не чую.
Давай підводись, розправляй два крила,
До неба вже час повертатись,
Та раптом ангелик сказав, - Зачекай,
Я чую, як хтось щиро плаче.
І майже при дверях, навколішки тихо
Молилось маленьке за маму дитя,
Бо горе спіткало, навідалось лихо -
Матусю забрала під ранок швидка.
І дівчинку ангел обняв ніжно - ніжно,
Сльозинки гарячі усі позбирав, -
- Молитва почута твоя, доню, слізна,-
На вушко тихенько він їй прошептав.
107
Автор: _-Джавелінка-_
4 Марта 2020 в 09:02