Що краше: сонце чи з коханням - Дневник ]_САБРИНА_[
І біла квітка хилиться на вітру,
Куди тривогу вечорів подіти?
Бо щастя впало прямо в твої руки,
Що краще: сонце чи з коханням злука?
Бо вірить небо, що життя - чудове,
Горнеться цвітом білим так раптово...
А диво ніби спить сьогодні зрання,
Розквітне сонцем вранішнє кохання.
Любити небо, володіти громом,
Й ладнати крила небом тим чудовим.
Коли зажура дивиться у очі,
А подив пташкою немов воркоче.
І сотні днів минула ніби спалах,
Прийшло кохання в край краси і дива,
Тебе сьогодні я чекала й знала,
Що голубок заплаче... і журливо
Торкнеться день крильми небес блакитних,
І будеш знати, що життя - прекрасне,
Скажи, як жити у цім світі сильним
Якщо кохання квіткою не згасне...
Моя любов - як небо, як безодня,
А руки зимні - теплі, не холодні,
І тільки вії білі - іній вкрив їх,
І бачимо сліду на снігу рихлім.
Душа небес - як диво невідоме,
Коли покличеш зимоньку додому,
Коли даруєш ти слово світання,
Заснуло все... лягли ночей тумани...
8
Куди тривогу вечорів подіти?
Бо щастя впало прямо в твої руки,
Що краще: сонце чи з коханням злука?
Бо вірить небо, що життя - чудове,
Горнеться цвітом білим так раптово...
А диво ніби спить сьогодні зрання,
Розквітне сонцем вранішнє кохання.
Любити небо, володіти громом,
Й ладнати крила небом тим чудовим.
Коли зажура дивиться у очі,
А подив пташкою немов воркоче.
І сотні днів минула ніби спалах,
Прийшло кохання в край краси і дива,
Тебе сьогодні я чекала й знала,
Що голубок заплаче... і журливо
Торкнеться день крильми небес блакитних,
І будеш знати, що життя - прекрасне,
Скажи, як жити у цім світі сильним
Якщо кохання квіткою не згасне...
Моя любов - як небо, як безодня,
А руки зимні - теплі, не холодні,
І тільки вії білі - іній вкрив їх,
І бачимо сліду на снігу рихлім.
Душа небес - як диво невідоме,
Коли покличеш зимоньку додому,
Коли даруєш ти слово світання,
Заснуло все... лягли ночей тумани...
8
Автор: ]_САБРИНА_[
27 Дек 2018 в 22:16