герои не умирают - Дневник Ureskyl

"Жінко,чого Ви плачете?...
Ваш син - герой...
Ви що - не бачите...
Ще цей хлопчина. І он той...
Героєм був мені завжди...
з тих пір, коли почав іти...
з тих пір, коли сказав він «мама»...
я так раділа...так ридала...
Від щастя сльози проливала...
так, ніби знала...ніби відчувала...
я так його тримала...так оберігала
та все ж пішов...за іншу битись
маму...
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу: "Сину,
іди додому, бо там гинуть..."
А він: "Неправда...тут все мирно..."
Мені від того було дивно...
І я його чекала...так чекала...
він вернеться...я вірила...я знала...
І він приїхав не колись...а нині...
виходжу я...дивлюсь...
моє дитя у домовині...
"Як справи, синку? Ну кажи, як
справи?..
Чого мовчиш... Не хочеш
подивитися на маму?
Відкрий же очі...вставай...ти хоче
так лежати?
Втомився, певно...вирішив
поспати...
Боже ... я тебе укрию..ти ж такий
холодний...
живіт запав...напевно,ще й
голодний...
ходи,я вже на стіл накрила...
Ходи, тебе чекає вся родина"...
А люди кажуть, що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та що ті люди...що вони там
знають...
Мій син - герой...
Герої не вмирають...


4
Автор:
1 Июля 2018 в 23:03
Знакомства и общение 2023