Не мов стражденний раб, що вирвався з неволі, Знов відчуваю свого тіла непокорну і блажену хіть. Розпуста, наче поклик долі, Лише вона мої бажання вдовільнить... Без сорому і не вагаючись я віддаю себе спокусі Палатиму за це довіку у пекельному вогні Я віддаю і душу й тіло й розум, Нестримному бажанню, що живе в мені.. 21
